кучерявчик
КУЧЕРЯВЧИК, а, ч. Пестл. до кучерявець 1. Як їдять та п'ють - то й кучерявчиком звуть, а як поп'ють, поїдять - прощай, шолудяй! (Укр.. присл.., 1955. 225); - Мій цвіркунчику, - шепотіла над парубком мати, - моє зозулятко! Кучерявчику мій, пострибунчику! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кучерявчик | кучерявчики |
Родовий | кучерявчика | кучерявчиків |
Давальний | кучерявчикові, кучерявчику | кучерявчикам |
Знахідний | кучерявчика | кучерявчиків |
Орудний | кучерявчиком | кучерявчиками |
Місцевий | на/у кучерявчику, кучерявчикові | на/у кучерявчиках |
Кличний | кучерявчику | кучерявчики |