куш
КУШ1, а, ч., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь. Критиці піддаються в сатирі й судді, які за добрий куш виправдовують злочинців і засуджують невинних людей (Рад. літ-во, 4, 1957, 91).
КУШ2, виг. Мисливський вигук, за яким собака повинен лягти і замовкнути. Свисток... Сетер підбігає. - Лягай! Куш! Піль! Візьми! Тубо! Не руш! - Сетера вчили, як полювати птицю (Вишня, І, 1956, 274).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | куш | куші |
Родовий | куша | кушів |
Давальний | кушеві, кушу | кушам |
Знахідний | куш | куші |
Орудний | кушем | кушами |
Місцевий | на/у куші, кушу, кушеві | на/у кушах |
Кличний | кушу | куші |