кістлявий
КІСТЛЯВИЙ, а, е. 1. Худий, з випнутими кістками. На кістлявих її плечах сіріє сорочка (Сл. Гр.); В ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує (Кв.-Осн., II, 1956, 190); Блідий, кістлявий [хлопець], весь аж світиться після хвороби (Гончар, Таврія.., 1957, 421); * Образно. Україна і Росія вистояли в суворій боротьбі проти.. кістлявої примари голоду (Цюпа, Україна.., 1960, 55).
2. у знач. ім. кістлява, вої, ж., перен., фам. Про смерть. Іду в робочій лаві, І вже тому радий, Що я, на зло кістлявій, Ще й досі молодий (Криж., Срібне весілля, 1957, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кістлявий | кістлява | кістляве | кістляві |
Родовий | кістлявого | кістлявої | кістлявого | кістлявих |
Давальний | кістлявому | кістлявій | кістлявому | кістлявим |
Знахідний | кістлявий, кістлявого | кістляву | кістляве | кістляві, кістлявих |
Орудний | кістлявим | кістлявою | кістлявим | кістлявими |
Місцевий | на/у кістлявому, кістлявім | на/у кістлявій | на/у кістлявому, кістлявім | на/у кістлявих |