кістяний
КІСТЯНИЙ, а, е. 1. Зробл. із кістки (у 3 знач.). За гарним шкіряним поясом.. застромлений.. широкий мисливський ніж з кістяними черенцями (Фр., VI, 1951, 18); Мамаюк підняла лук і пустила стрілу з кістяним наконечником (Трубл., І, 1955, 289).
2. Який добувають, виготовляють із кісток (у 1 знач.). Кістяний клей.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кістяний | кістяна | кістяне | кістяні |
Родовий | кістяного | кістяної | кістяного | кістяних |
Давальний | кістяному | кістяній | кістяному | кістяним |
Знахідний | кістяний, кістяного | кістяну | кістяне | кістяні, кістяних |
Орудний | кістяним | кістяною | кістяним | кістяними |
Місцевий | на/у кістяному, кістянім | на/у кістяній | на/у кістяному, кістянім | на/у кістяних |