лапати
ЛАПАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм. 1. Торкати, хапати що-небудь рукою (руками). Володько соромливо зиркав на хазяїв, хтів щось сказати і не смів. Тільки лапав рукою те місце, де мав вирости вус (Коцюб., II, 1955, 431); Яшко мовчки сховав [сопілку] У пазуху і зразу ж побіг до корів. На ходу все лапав: не вірилося, що сопілка в нього (Головко, І, 1957, 131); // Дотиками рук розшукувати що-небудь у темноті. Зажурився, сердешний, і горючими сльозами вмивається-Коли чув,- хтось лапає біля клямки (Стор., І, 1957, 41); Бурлаки розсипалися по двох темних кімнатах, лапали руками по всіх закутках, лазили під ліжка і не знайшли пана (Н.-Лев., II, 1956, 203); // Розпізнавати що-небудь дотиками пальців. [Настя (лапав пальцями Єфросинине плаття) :] Яке ж гарне твоє плаття! Ото якби собі таке справити.. А як шелестить! (Н.-Лев., II, 1956, 482); Сниться мені чи справді? Лапаю ніс, лапаю вуха... ні, це не сон (Ваш, На землі.., 1957, 77,.
2. діал. Хапати, ловити. - Тримай! Лапай злодіїв! - загукали сусіди, що якраз надбігли на поміч.. господареві (Фр., VI, 1951, 146).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лапаю | лапаємо |
2 особа | лапаєш | лапаєте |
3 особа | лапає | лапають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лапатиму | лапатимемо |
2 особа | лапатимеш | лапатимете |
3 особа | лапатиме | лапатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лапав | лапали |
Жіночий рід | лапала | |
Середній рід | лапало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лапаймо | |
2 особа | лапай | лапайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лапаючи | |
Минулий час | лапавши |