лаяти
ЛАЯТИ1, лаю, лаєш, недок., перех. 1. Різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори. Сей коваль такий, що хоч би й паном йому бути, лихий та сварливий, господи милосердний! І жінку лає, і дочку (Вовчок, І, 1955, 34); - І чого ви їх [дітей] так лаєте? Це ж гріх, Василино,- починав [Марія] гудити молодицю (Стельмах, І, 1962, 222); // Обзивати кого-небудь принизливими, образливими словами. Дочок своїх вона лаяла мужичками, заставляла служити Кириликові (Мирний, І, 1954, 154); Я писала, наприклад, від імені товариства, а мене за те лаяли "анонімним писакою" - от і звичаї європейські (Л. Укр., V, 1956, 139); - Свистуни,- лаяв їх Тимко. Ті винувато підійшли до воза (Тют., Вир, 1960, 46).
2. Висловлювати своє незадоволення; корити (у 1 знач.). Посилаю Вам своє останнє оповідання і передчуваю, що будете лаяти мене за нього, бо я й сам себе лаю (Коцюб., III, 1956, 392); Генерал розбирав минулу операцію, кого лає, кого хвалить (Ю. Янов., І, 1958, 342).
ЛАЯТИ2, лаю, лаєш, недок., рідко, на кого і без додатка. Те саме, що гавкати 1. Нехай собака лає, вітер рознесе (Шевч., VI, 1957, 27); Тиша кругом. В селі там пси десь лають (Фр., XI, 1952, 151).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лаю | лаємо |
2 особа | лаєш | лаєте |
3 особа | лає | лають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лаятиму | лаятимемо |
2 особа | лаятимеш | лаятимете |
3 особа | лаятиме | лаятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лаяв | лаяли |
Жіночий рід | лаяла | |
Середній рід | лаяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лаймо | |
2 особа | лай | лайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лаючи | |
Минулий час | лаявши |