левенець
ЛЕВЕНЕЦЬ, нця, ч., рідко . 1. Високий, дужий юнак. - Ой козаченьку, левенце! Не скажу я тобі, серце! (Чуб., V, 1874, 319).
2. Те саме, що гайдамака 1. [Марта:] Стривай! Ось старий левенець, здається, відтіля йде, то він розкаже нам, чи вже зібралися біля могили всі (К.-Карий, II, 1960, 93); Ватага левенців складалася з утікачів від кріпаччини (Панч, Гомон. Україна, 1954, 224).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | левенець | левенці |
Родовий | левенця | левенців |
Давальний | левенцеві, левенцю | левенцям |
Знахідний | левенця | левенців |
Орудний | левенцем | левенцями |
Місцевий | на/у левенці, левенцеві | на/у левенцях |
Кличний | левенцю | левенці |