ледве-ледве
ЛЕДВЕ-ЛЕДВЕ, присл. Те саме, що ледве 1-3. Насовувалась на землю вечірня мла, і в пітьмі тій ледве-ледве було запримітити, як одномірна колихалися списи й шапки (Стар., Облога... 1961. 14); Вітерець заснув, і гілочки по садкам [садках], дрімаючи, ледве-ледве колишуться (Кв.-Осн., II, 1956, 40); Крізь вікно ледве-ледве сіріло небо (Шиян, Вибр., 1947, 143).