лепетання
ЛЕПЕТАННЯ, я, с. Дія за знач. лепетати і звуки, утворювані цією дією. Флора Германівна, усміхаючись з її [дівчинки] докорів і лепетання, любовно пояснювала, чому вона довго не приходила (Коцюба, Нові береги, 1959, 211); А на оте безпорадне лепетання Каринський мав готову відповідь: - Учора на нараді всі ми чекали від вас ділового виступу (Шовк., Інженери, 1956, 388); Легке, недбале лепетання, Вимови огріхи дрібні І досі будять хвилювання І серце радують мені (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 81); Літо, моє літо!.. В ніжності світання листя лепетання, лютиків огні... (Сос., Поезія.., 1961, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лепетання | лепетання |
Родовий | лепетання | лепетань |
Давальний | лепетанню | лепетанням |
Знахідний | лепетання | лепетання |
Орудний | лепетанням | лепетаннями |
Місцевий | на/у лепетанні | на/у лепетаннях |
Кличний | лепетання | лепетання |