личити
ЛИЧИТИ, ить, недок . 1. кому, чому. Гармонувати з зовнішністю; бути до лиця. [Пані:] Ніяк не личить оте чернече убрання веселій панні Ромці (Вас., III, 1960, 477); Коли вийшов на сцену Василь, Яринка відразу його впізнала. Хлопцеві страшенно личили приклеєні молоді чорні вуса (Донч., IV, 1957, 178).
2. кому, чому і без додатка . Відповідати установленим правилам, звичаям, певному становищу і т. ін. Ми б хотіли тут в сій справі Скілька слів до вас сказати, Та співцям співати личить, Отже, ми почнем співати (Л. Укр., І, 1951, 376); Говорив [Діденко] небагато - багатомовність, звичайно, зараз не личила йому (Головко, II, 1957, 486)
@ Як личить - добре, достойно і т. ін. Від ранку й до ранку - стук, грюк, хлюпанина.. Треба як личить стрінути дорогих гостей! (Мирний, III, 1954, 255).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | личу | личимо |
2 особа | личиш | личите |
3 особа | личить | личать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | личитиму | личитимемо |
2 особа | личитимеш | личитимете |
3 особа | личитиме | личитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | личив | личили |
Жіночий рід | личила | |
Середній рід | личило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | личмо | |
2 особа | лич | личте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | личачи | |
Минулий час | личивши |