лускіт
ЛУСКІТ, коту, ч. Те саме, що лускання. З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (Коцюб., І, 1955, 392); Дальші слова заглушив поновлений лускіт батогів (Фр., II, 1950, 100); Хотіла було крикнути княжна, та в цю мить луснули двері, і розпач її згас разом із тим лускотом (Міщ., Сіверяни, 1961, 203); Вона знову набрала насіння, й знову тільки рівномірний лускіт порушував тишу (Сміл. Зустрічі, 1936, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лускіт | лускоти |
Родовий | лускоту | лускотів |
Давальний | лускотові, лускоту | лускотам |
Знахідний | лускіт | лускоти |
Орудний | лускотом | лускотами |
Місцевий | на/у лускоті | на/у лускотах |
Кличний | лускоте | лускоти |