люб'язний
ЛЮБ'ЯЗНИЙ, а, е. Уважний, привітний до кого-небудь. Вона була господиня привітна та люб'язна (Вовчок, Вибр., 1937, 96); Тепер він був покірний, люб'язний, запобігливий. Отак він, певне, розмовляє зі своїм начальством (Руд., Остання шабля, 1959, 104); // Сповнений уваги, привітності. Важчим здається Івасеві тихе, люб'язне материне слово, ніж суворе та грубе батькове (Мирний, І, 1949, 181); Коли погляди їхні зустрілись, на лиці його враз з'явилася люб'язна посмішка (Шовк., Інженери, 1935, 27); // рідко . Уживається як форма ввічливого або фамільярного звертання. [Фінке:] Віншую вас, люб'язний сусіде. Дуже радий, що ваша дочка одержала цей приз (Коч., II, 1956, 177); // у знач. ім . люб'язний, ного, ч. - Ви провінціальні, мій люб'язний, ви ніколи не зробите кар'єри (Ю. Янов., І, 1954, 193).
Будьте люб'язні - форма ввічливого прохання; звертання; будь ласка. [Неоніла:] Куди далі? [Бобочка:] Будьте люб'язні, сюди, Неоніло Григорівно (Собко, П'єси, 1958, 371).
ЛЮБ'ЯЗНИЙ, язна, язне, кому, заст., діал . Любий. [Терпелиха:] Знаю, чом тобі всі не люб'язні; Петро нав'яз тобі в зуби (Котл., II, 1953, 17); Дуньку привітала Пелагея Тихонівна добре, бо це була одна з тих люб'язних їй дівчат,, що ніколи не журилася (Л. Янов., І, 1959, 275).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | люб'язний | люб'язна | люб'язне | люб'язні |
Родовий | люб'язного | люб'язної | люб'язного | люб'язних |
Давальний | люб'язному | люб'язній | люб'язному | люб'язним |
Знахідний | люб'язний, люб'язного | люб'язну | люб'язне | люб'язні, люб'язних |
Орудний | люб'язним | люб'язною | люб'язним | люб'язними |
Місцевий | на/у люб'язному, люб'язнім | на/у люб'язній | на/у люб'язному, люб'язнім | на/у люб'язних |