любувати
ЛЮБУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех., ким, чим, за ким - чим, з кого - чого, на кого - що і без додатка. Те саме, що любуватися 1. Чоботи розглядали, чобітьми любували (Вовчок, І, 1955, 291); Потоцький любував з пригорка за ладним, огрядним рухом могутньої піхоти (Стар., Облога.., 1961, 37); Після довгого зимнього сну все прокидається, продирає заспані очі й, озирнувшись кругом, любує на землю (Мирний, І, 1949, 367); Ходи, любуй, дивися, прислухайся, Бо незабаром.. Ввійде ріка у береги звичайні (Рильський, І, 1956, 77).
2. перех . Любовно пестити. Він її цілує, він її любує, А на мене, молоду, нагайку готує (Чуб., V, 1874, 393); Стара як обійняла її [панночку], то й з рук не випускає, цілує й милує та любує (Вовчок, І, 1955, 103); Любувала й голубила їх [дітей] (Стеф., І, 1949, 193).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | любую | любуємо |
2 особа | любуєш | любуєте |
3 особа | любує | любують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | любуватиму | любуватимемо |
2 особа | любуватимеш | любуватимете |
3 особа | любуватиме | любуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | любував | любували |
Жіночий рід | любувала | |
Середній рід | любувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | любуймо | |
2 особа | любуй | любуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | любуючи | |
Минулий час | любувавши |