люфа
ЛЮФА, и, ж. , рідко . Ствол вогнепальної зброї. Він знає, ..що він нізащо - от нізащо! - не підставить чола під люфу пістолета (Коцюб., І, 1955, 409); Шомполка набивається просто в люфу (Вишня, II, 1956, 199).
ЛЮФА, и, ж. Теплолюбна рослина родини гарбузових, молоді плоди якої вживаються в їжу, а із стиглих виготовляють мочалки, літні головні убори тощо. У плодів люфи при їх достиганні вся серцевинна м'якоть пронизана зв'язаною і міцною сіткою дерев'янистих волокон (Колг. енц., І, 1956, 750).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | люфа | люфи |
Родовий | люфи | люф |
Давальний | люфі | люфам |
Знахідний | люфу | люфи |
Орудний | люфою | люфами |
Місцевий | на/у люфі | на/у люфах |
Кличний | люфо | люфи |