ліжник
ЛІЖНИК, а, ч . Домоткана ковдра (звичайно вовняна). Палагна збудилась, як тільки почало дніти.. Одкинула теплий ліжник і встала на ноги (Коцюб., II, 1955, 337); Маленький стіл, перо, папір І ліжко, ліжником накрите (Павл., Бистрина, 1959, 226); // діал. Кустарний килим; коц. З другої половини XVI ст. з'являються назви "коц" і "ліжник", які вживались поряд з назвою "ковер" і означали окремі види килимів (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ліжник | ліжники |
Родовий | ліжника | ліжників |
Давальний | ліжникові, ліжнику | ліжникам |
Знахідний | ліжник | ліжники |
Орудний | ліжником | ліжниками |
Місцевий | на/у ліжнику | на/у ліжниках |
Кличний | ліжнику | ліжники |