ліквідувати
ЛІКВІДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. 1. Припиняти діяльність (закладу, підприємства, установи тощо). - Ліквідували його установу як непотрібну (Довж., II, 1959, 96); // Доводити що-небудь до кінця з метою позбутися чогось, розрахуватися з ким-, чим-небудь і т. ін. Спочатку наполовину, а потім і зовсім прийдеться ліквідувати діло [про квартиру] (Л. Укр., V, 1956, 377).
2. Припиняти існування, знищувати що-небудь; позбуватися, усувати. - Я не хотіла вас образити, - почала було Сахно, прагнучи ліквідувати прикрий інцидент (Смолич, І, 1958, 76); Соціалістичний лад уже ліквідчував економічні основи протилежності між містом і селом (Нариси з діалектології... 1955, 15); // Фізично знищувати кого-небудь; убивати. [Лариса:] Справа ж ходить не про те, .. кого з нас раніше ліквідують (Мик.. І, 1957, 251).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ліквідую | ліквідуємо |
2 особа | ліквідуєш | ліквідуєте |
3 особа | ліквідує | ліквідують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ліквідував | ліквідували |
Жіночий рід | ліквідувала | |
Середній рід | ліквідувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ліквідуймо | |
2 особа | ліквідуй | ліквідуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ліквідувавши |