лісниця
ЛІСНИЦЯ, і, ж., розм. 1. Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка. Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця.., така колюча, напівусохла (Укр.. казки, легенди.., 1957, 366).
2. Те саме, що лісна (див. лісний1). Потік гримів і падав зі скали.. Ночами потопельниці й лісниці Схилялися до дикої води (Перв., II, 1958, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лісниця | лісниці |
Родовий | лісниці | лісниць |
Давальний | лісниці | лісницям |
Знахідний | лісницю | лісниці |
Орудний | лісницею | лісницями |
Місцевий | на/у лісниці | на/у лісницях |
Кличний | ліснице | лісниці |