ліхтарник
ЛІХТАРНИК, а, ч. , заст . 1. Робітник, який обслуговував вуличні ліхтарі. Непомітно випливали з туману ліхтарники, розносячи світло. Тихими вулицями.. розтеклися з легким гойданням червоні вогні (Коцюб., II, 1955, 284); Назустріч сунув.. старий похилий ліхтарник із рогожею та драбиною на плечах (Ільч., Серце жде, 1939, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ліхтарник | ліхтарники |
Родовий | ліхтарника | ліхтарників |
Давальний | ліхтарникові, ліхтарнику | ліхтарникам |
Знахідний | ліхтарника | ліхтарників |
Орудний | ліхтарником | ліхтарниками |
Місцевий | на/у ліхтарнику, ліхтарникові | на/у ліхтарниках |
Кличний | ліхтарнику | ліхтарники |