лічба
ЛІЧБА, и, ж. 1. чого і без додатка. Те саме, що лічення і лічіння. Поняття числа виникло у найдавніші часи в зв'язку з потребою вести лічбу конкретних предметів (Вісник АН, 11, 1953, 33); Попід лісом бездоріжжям прямує чоловік, ледве чутно ворушачи губами, і тепер земля прислухається до перестуку краплин і лічби хлібороба. Він міряє землю (Стельмах, І, 1962, 376).
Вести лічбу чому - те саме, що Вести лік чому (див. лік). Встала [дорога] горда і росою вмилась, Не вела лічби пекучим ранам, Пов'язала їх сідим туманом (Мал., Звенигора, 1959, 177); Лічбу загубити - те саме, що Втрачати (втратити, губити, загубити, згубити, забувати, забути і т. ін .) лік чому (див. лік). Дід Баклага.. жив на землі давно і жив важко, так що вже й стомився жити і лічбу тим рокам своїм загубив (Мик., II, 1957, 315).
2. Кількість чого-небудь. Тепер у нас "Волынь" так розкуповується, ..що щодня збільшує лічбу друкованих аркушів (Коцюб., III, 1956, 189).
3. заст. Прості арифметичні дії; арифметика. Арифметику у межах цілої лічби він добре вивчив ще як був писарем (Гр., І, 1963, 244); На стор. 13 [букваря] була лічба (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 600).
4. тільки мн., заст. Взаємні рахунки, претензії тощо. - Киньмо, Йово, лічби всякі! Дай лиш руку... (Граб., І, 1959, 257).
@ Не лічбою кого, чого; Без лічби кого, чого - дуже багато кого-, чого-небудь. Дам ті срібла не вагою, дам ті злота не лічбою (Сл. Гр.); І так уже нашого брата-козака без лічби помучено (Панч, Гомон. Україна, 1954, 34); Нема лічби кому, чому - дуже багато, без ліку кого-, чого-небудь. Поза зорями ще зорі та й ще.. Нема їм лічби (Барв., Опов.., 1902, 358).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лічба | лічби |
Родовий | лічби | лічб |
Давальний | лічбі | лічбам |
Знахідний | лічбу | лічби |
Орудний | лічбою | лічбами |
Місцевий | на/у лічбі | на/у лічбах |
Кличний | лічбо | лічби |