лічений
ЛІЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до лічити11. Вовк і лічені вівці бере (Номис, 1864, № 11104); [Педоря:] Не беріть, бо пироги лічені! (Н.-Лев., II, 1956, 497).
Не лічено кого, чого - про велику кількість кого-, чого-небудь. [Чабан:] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (Вас., III, 1960, 241).
2. у знач. прикм. Дуже малий кількісно. Як тікати? Зосталися лічені дні, коли не години [до розстрілу] (Ю. Янов., II, 1954, 28); Роботи ще було багато, а часу - лічені хвилини (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 40).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лічений | лічена | лічене | лічені |
Родовий | ліченого | ліченої | ліченого | лічених |
Давальний | ліченому | ліченій | ліченому | ліченим |
Знахідний | лічений, ліченого | лічену | лічене | лічені, лічених |
Орудний | ліченим | ліченою | ліченим | ліченими |
Місцевий | на/у ліченому, ліченім | на/у ліченій | на/у ліченому, ліченім | на/у лічених |