мазаний
МАЗАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до мазати 1. Пригадую собі, що мені страшенно докучало якесь скрипіння, немовби попри моє ліжко ненастанно їздив дерев'яний, ніколи не мазаний бойківський віз (Фр., IV, 1950, 179); І стоги не вкриті, І покої не мазані (Шевч., II, 1953, 276); Віддалік від корівника стояло кілька давно не мазаних хат (Збан., Єдина, 1959, 346); // у знач. прикм. Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис, 1864, № 9211).
@ Одним миром мазані див. миро.
2. у знач. прикм. Те саме, що розпещений. Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, ..жирує, на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (Вас., II, 1959, 465); Настя вигнула талію, як мазана кицька вигинає спинку, й взяла букет (Н.-Лев., III, 1956, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мазаний | мазана | мазане | мазані |
Родовий | мазаного | мазаної | мазаного | мазаних |
Давальний | мазаному | мазаній | мазаному | мазаним |
Знахідний | мазаний, мазаного | мазану | мазане | мазані, мазаних |
Орудний | мазаним | мазаною | мазаним | мазаними |
Місцевий | на/у мазаному, мазанім | на/у мазаній | на/у мазаному, мазанім | на/у мазаних |