маревний
МАРЕВНИЙ, а, е. 1. Стос. до марева (у 1 знач.); зумовлений ним. Кінець!.. Що робити? Як врятувати щастя, що виявилося таким нетривалим, примарним, як маревний оазис? (Руд., Вітер.., 1958, 152); Чи скоро вона [Каховка] вирине із-за обрію живою блакиттю свого Дніпра, могутнім розливом не маревних, а справжніх вод? (Гончар, Таврія, 1952, 32); // Який має неясні, мінливі обриси. Химерні, довгасті тіні маревними нарисами лежать на білій сосновій підлозі (Стар., Облога.., 1961, 15); Перед очима в нього пропливали маревні каламутно-білі плями хат (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26).
2. Прикм. до марево 3. Опівдні маревна повінь ущерть наллє степ (Гончар, Таврія, 1952, 292).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | маревний | маревна | маревне | маревні |
Родовий | маревного | маревної | маревного | маревних |
Давальний | маревному | маревній | маревному | маревним |
Знахідний | маревний, маревного | маревну | маревне | маревні, маревних |
Орудний | маревним | маревною | маревним | маревними |
Місцевий | на/у маревному, маревнім | на/у маревній | на/у маревному, маревнім | на/у маревних |