марюка
МАРЮКА, и, ж. Збільш. до мара 2. Боявся [капітан] станути, зупинитися на хвилинку, немов там за ним гналася якась марюка (Фр., VI, 1951, 426); * У порівн. [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав [Сербин] - насилу на ногах вдержалась; тиняється скрізь якоюсь марюкою та людей полоха (Вас., III, 1960, 25); Горобець знайшов собі найкраще місце: він поліз у піч. Вимазавшись сажею, він визирнув потім брудний, як марюка (Мик., II, 1957, 444).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | марюка | марюки |
Родовий | марюки | марюк |
Давальний | марюці | марюкам |
Знахідний | марюку | марюк |
Орудний | марюкою | марюками |
Місцевий | на/у марюці | на/у марюках |
Кличний | марюко | марюки |