мацапура
МАЦАПУРА, и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина. [Xівря:] Це біжу до шинку по свого мацапуру: як попхався ще зранку, та й досі куликає! (Кроп., І, 1958, 522); - Семінаристом я був у духовній. Дивиться Петро. Така мацапура, семінаристом він був! (Тесл., З книги життя, 1949, 149); Обірвавши сміх, Леся рішуче зробила кілька кроків до хлопців: - А прибирати в кімнаті хто буде? Кажіть, замазури-мацапури! (Коп., Подарунок, 1956, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мацапура | мацапури |
Родовий | мацапури | мацапур |
Давальний | мацапурі | мацапурам |
Знахідний | мацапуру | мацапур |
Орудний | мацапурою | мацапурами |
Місцевий | на/у мацапурі | на/у мацапурах |
Кличний | мацапуро | мацапури |