мелодія
МЕЛОДІЯ, ї, ж. 1. Художньо усвідомлена логічна послідовність музичних звуків, організованих ритмічно і ладово-інтонаційно. Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Л. Укр., III, 1952, 590); З вікон уже полилась задьориста мелодія польки, замигтіли тіні танцюристів (Шовк., Інженери, 1956, 453).
2. Наспівне співзвуччя. Поряд із наголосами й паузами найважливіше значення для виявлення точного смислу сказаного має мелодія інтонацій (Худ. чит.., 1955, 115); Весняний гук іде в народі, Що рідну землю засіва... Ой скільки тонів і мелодій! Ой що ж то будуть за жнива! (Рильський, II, 1960, 262); * Образно. Згори вторувала тій мелодії барв безладна гармонія мідяних дзвоників отари, що паслась по горах (Коцюб., І, 1955, 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мелодія | мелодії |
Родовий | мелодії | мелодій |
Давальний | мелодії | мелодіям |
Знахідний | мелодію | мелодії |
Орудний | мелодією | мелодіями |
Місцевий | на/у мелодії | на/у мелодіях |
Кличний | мелодіє | мелодії |