метушня
МЕТУШНЯ, і, ж., розм. 1. Те саме, що метушіння. Метушня на вулиці була така, що годі було й зміркувати, хто йде чи тікає (Мак., Вибр., 1956, 418); Задзеленчало розбите скло, почулися крики. - Банда! Банда!!! - моторошно пролунало на весь вагон. Зчинилися крики, метушня (Гончар, II, 1959, 170); // Шум, гамір, пов'язані з цією дією. Серед реву гармат, що доходив із північного сходу, вмішувався якийсь інший, відмінний від воєнної метушні гамір (Кобр., Вибр., 1954, 185); Щойно зник Булгаков, як за дверима почулась якась метушня, голосна розмова (Кулик, Записки консула, 1958, 31).
2. перен. Дріб'язкові справи, турботи. Він [В. І. Ленін] глибоко ненавидів непотрібну засідательську метушню, безтолковщину (Біогр. Леніна, 1955, 253); Минулась молодість, пролинула ціла епоха в химерній авантюрницькій метушні (Довж., І, 1958, 293).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метушня | метушні |
Родовий | метушні | метушень |
Давальний | метушні | метушням |
Знахідний | метушню | метушні |
Орудний | метушнею | метушнями |
Місцевий | на/у метушні | на/у метушнях |
Кличний | метушне | метушні |