мигнути
МИГНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до мигати. Раптом каганець мигнув і забився в агонії. Почав гаснути (Головко, І, 1957, 147); Його очі на мить спинились, і в них мигнув наче далекий виблиск пожежі (Коцюб., II, 1955, 89); Тесляр на наймичку свою, Неначе на свою дитину, Теслу, було, і струг покине Та й дивиться; і час мине, А він і оком не мигне (Шевч., II, 1963, 354); Застигла Ганна й не мигне (Дор., Три богатирі, 1959, 40); Здалека мигнули дві дівочі постаті (Кобр., Вибр., 1954, 114); По зарослому лиці селянина мигнула тінь цікавості й тривоги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 37).
@ Як оком мигнути - дуже швидко, миттю. Наумиха, як оком мигнути, вхопила граматку та вкинула її в піч (Коцюб., І, 1955, 102).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мигну | мигнемо |
2 особа | мигнеш | мигнете |
3 особа | мигне | мигнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мигнув | мигнули |
Жіночий рід | мигнула | |
Середній рід | мигнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мигнімо | |
2 особа | мигни | мигніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | мигнувши |