мигтіння
МИГТІННЯ, я, с. Дія і стан за знач. мигтіти. Потік усміхається їй мигтінням в'юнкої течії та білосніжною кучугурою шумовиння, що росте і росте у вирі під водоспадом (Гончар, Новели, 1954, 179); Світ в мигтінні зір на виднокрузі Лежав без краю, меж, без берегів... (Руд., Поезії, 1949, 201); Поїдуть? Куди? На рибу, може?.. Вудлище - луком, і сріблясте мигтіння рибки на волосіні (Коцюб., II, 1955, 374).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мигтіння | мигтіння |
Родовий | мигтіння | мигтінь |
Давальний | мигтінню | мигтінням |
Знахідний | мигтіння | мигтіння |
Орудний | мигтінням | мигтіннями |
Місцевий | на/у мигтінні | на/у мигтіннях |
Кличний | мигтіння | мигтіння |