мизатий
МИЗАТИЙ, МИДЗАТИЙ, а, е, діал. Щокатий. Він угледів між молодицями найпоганшу, огрядну, таранкувату та мизату (Н.-Лев., III, 1956, 362); Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки: білявий хлопчик років десяти, вже пастушок, і мизата дівчинка років чотирьох (Тют., Вир, 1964, 216); Біля церкви мидзатий чернець, з копою рудого волосся на голові, торгував "святою водою" (Панч, Гомон. Україна, 1954, 145).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мизатий | мизата | мизате | мизаті |
Родовий | мизатого | мизатої | мизатого | мизатих |
Давальний | мизатому | мизатій | мизатому | мизатим |
Знахідний | мизатий, мизатого | мизату | мизате | мизаті, мизатих |
Орудний | мизатим | мизатою | мизатим | мизатими |
Місцевий | на/у мизатому, мизатім | на/у мизатій | на/у мизатому, мизатім | на/у мизатих |