милозвучний
МИЛОЗВУЧНИЙ, а, е. Приємний для слуху. Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (Коб., II, 1956, 51); Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру "р" вона вимовляла м'яко, картаво (Смолич, Світанок.., 1953, 329); Слово А. Малишка завжди сповнене глибокого, щирого почуття, воно співуче і милозвучне, палке й вогнисте (Рад. літ-во, 5, 1962, 65); * Образно. Для нас слово "мир" - найбільш милозвучне, найбільш прийнятне і улюблене (Тич., III, 1957, 440); // Який видає приємні для слуху звуки. І голосок її бринить, На флейту милозвучну схожий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 121); * Образно. [Куліш:] А чи тута музика милозвучний прожива? (Голов., Поезії, 1955, 329).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | милозвучний | милозвучна | милозвучне | милозвучні |
Родовий | милозвучного | милозвучної | милозвучного | милозвучних |
Давальний | милозвучному | милозвучній | милозвучному | милозвучним |
Знахідний | милозвучний, милозвучного | милозвучну | милозвучне | милозвучні, милозвучних |
Орудний | милозвучним | милозвучною | милозвучним | милозвучними |
Місцевий | на/у милозвучному, милозвучнім | на/у милозвучній | на/у милозвучному, милозвучнім | на/у милозвучних |