мляво
МЛЯВО. 1. Присл. до млявий 2. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (Н.-Лев., II, 1956, 227); Він говорив мляво, стомлено і коротко (Баш, Надія, 1960, 131); Каганець, потріскуючи, мляво блимав на припічку (Коцюб., І, 1955, 109).
2. присудк. сл., діал. Млосно. Наче у піч ускочила Христя, так у садку було душно і мляво (Мирний, III, 1954, 348); Було тихо, сонячно і мляво (Гончар, Новели, 1949, 39).
млява
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | млява | мляви |
Родовий | мляви | мляв |
Давальний | мляві | млявам |
Знахідний | мляву | мляви |
Орудний | млявою | млявами |
Місцевий | на/у мляві | на/у млявах |
Кличний | мляво | мляви |