мовознавець
МОВОЗНАВЕЦЬ, вця, ч. Фахівець з мовознавства. В Харкові жили й працювали письменники Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, славетний мовознавець Потебня (Панч, В дорозі, 1959, 265); Боротьба за чистоту мови - це справа не тільки мовознавців, а й літературознавців, письменників, критиків, справа широких кіл громадськості (Рад. літ-во. 2, 1961, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мовознавець | мовознавці |
Родовий | мовознавця | мовознавців |
Давальний | мовознавцеві, мовознавцю | мовознавцям |
Знахідний | мовознавця | мовознавців |
Орудний | мовознавцем | мовознавцями |
Місцевий | на/у мовознавці, мовознавцеві | на/у мовознавцях |
Кличний | мовознавцю | мовознавці |