молодикувати
МОЛОДИКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. розм. Жити неодруженим; парубкувати. Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартівливий з усіма (Барв., Опов.., 1902, 463).
2. Бути помічником, учнем на Запорізькій Січі. Потрапивши на Січ років із п'ятнадцять тому, він [Сагайдачний] молодикував у Хоми Причепи, тоді запорозького козака (Тулуб, Людолови, І, 1957, 169); // Бути підмайстром у ремісничих цехах.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | молодикую | молодикуємо |
2 особа | молодикуєш | молодикуєте |
3 особа | молодикує | молодикують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | молодикуватиму | молодикуватимемо |
2 особа | молодикуватимеш | молодикуватимете |
3 особа | молодикуватиме | молодикуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | молодикував | молодикували |
Жіночий рід | молодикувала | |
Середній рід | молодикувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | молодикуймо | |
2 особа | молодикуй | молодикуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | молодикуючи | |
Минулий час | молодикувавши |