мордування
МОРДУВАННЯ, я, с . Дія та стан за знач. мордувати й мордуватися 1, 2; мука, страждання. Скривавленого, ледве живого, стягли Цигулю після мордування з ослона (Головко, II, 1957, 358); То як же було ще й вантаж тягти за собою? То вже не їзда, а одне мордування, таку поклажу везти дівчині (Кучер, Трудна любов, 1960. 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мордування | мордування |
Родовий | мордування | мордувань |
Давальний | мордуванню | мордуванням |
Знахідний | мордування | мордування |
Орудний | мордуванням | мордуваннями |
Місцевий | на/у мордуванні | на/у мордуваннях |
Кличний | мордування | мордування |