морф
МОРФ, -а, ч., лінгв. Найкоротший мінімальний відрізок словоформи, або інакше – текстового слова, що наділений самостійним значенням і певною формою; родовим поняттям для морфів є морфема. // Конкретний лінійний представник морфеми як узагальненої одиниці мови, один з формальних її різновидів, що встановлюється при поділі текстового слова.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | морф | морфи |
Родовий | морфа | морфів |
Давальний | морфові, морфу | морфам |
Знахідний | морф | морфи |
Орудний | морфом | морфами |
Місцевий | на/у морфі | на/у морфах |
Кличний | морфе | морфи |