мріти
МРІТИ1, мріє; мин. ч. мрів, мріла, ло; недок. 1. Ледве виднітися; бовваніти (у 1 знач.). На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. Кругом його степ, як море Широке, синіє; За могилою могила, А там - тілько мріє (Шевч., І, 1963, 53); Верхи їх [гір] світять безлісними полонинами, що мріють, мов сіро-зелені плями на темному тлі (Фр., II, 1950, 27); А на високій горі ще довго-довго мріла тендітна постать дівчини (Кол., Терен.., 1959, 298); * Образно, Їм [думкам] страшно й радісно, якась надія мріє... (Л. Укр., І, 1951, 176); // Ледве світитися. Світло ледве мріло в хаті (Н.-Лев., II, 1956, 125); // Мерехтіти (у 1 знач.). Ми під явором сиділи, А над нами зірки мріли (Манж., Тв., 1955, 47); Ясна нічка в Чорногорі, місяць світить, місяць мріє (Федьк., Буковина, 1950, 38).
2. безос., рідко. Те саме, що світати. Ще й не мріло... На Вкраїні ляхів як не бувало! (Укр.. думи.., 1955, 151); На сході ледве мріло (Перв., II, 1958, 190).
МРІТИ2, мрію, мрієш, недок., розм. Те саме, що мріяти. Недарма мріла матінка І наяву і в снах. Що вийде син із затінку На сонце, як весна (Шпак, Вибр., 1952, 146).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мрію | мріємо |
2 особа | мрієш | мрієте |
3 особа | мріє | мріють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мрітиму | мрітимемо |
2 особа | мрітимеш | мрітимете |
3 особа | мрітиме | мрітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мрів | мріли |
Жіночий рід | мріла | |
Середній рід | мріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мріймо | |
2 особа | мрій | мрійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мріючи | |
Минулий час | мрівши |