мугикання
МУГИКАННЯ, я, с . Дія за знач. мугикати. За дверима.. шкряботіння ущухло. Натомість чужинець зачув мугикання якоїсь пісні (Досв., Гюлле, 1961, 23); - Мені коли б оце додому, - чую тихо проказані слова. У відповідь почулося чиєсь мугикання (Кол., На фронті.., 1959, 85); * Образно. З приходом її [матері] усе зразу повеселіло: і хата мов прояснилася, наче вступило в неї сонце, і самовар дужче заблищав, переводячи своє журливе мугикання на дрібну веселу пісеньку з перебоями (Мирний, І, 1954, 323).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мугикання | мугикання |
Родовий | мугикання | мугикань |
Давальний | мугиканню | мугиканням |
Знахідний | мугикання | мугикання |
Орудний | мугиканням | мугиканнями |
Місцевий | на/у мугиканні | на/у мугиканнях |
Кличний | мугикання | мугикання |