мужикуватий
МУЖИКУВАТИЙ, а, е, заст., зневажл. Який зовнішністю, поведінкою схожий на мужика (у 1, 2 знач.); грубуватий (у 2 знач.). [Пані Люба:] Що воно за людина. Якось наче й на пана не скидається, хоч у тому краї, кажуть, пани якісь мужикуваті (Вас., III, 1960, 200); Він [король] обурений. Як сміють ці голодранці, ці вошиві хами з своєю мужикуватою старшиною чогось добиватися, та ще й ставити якісь вимоги?! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 497).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мужикуватий | мужикувата | мужикувате | мужикуваті |
Родовий | мужикуватого | мужикуватої | мужикуватого | мужикуватих |
Давальний | мужикуватому | мужикуватій | мужикуватому | мужикуватим |
Знахідний | мужикуватий, мужикуватого | мужикувату | мужикувате | мужикуваті, мужикуватих |
Орудний | мужикуватим | мужикуватою | мужикуватим | мужикуватими |
Місцевий | на/у мужикуватому, мужикуватім | на/у мужикуватій | на/у мужикуватому, мужикуватім | на/у мужикуватих |