мужицтво
МУЖИЦТВО, а, с ., збірн., дорев., розм., зневажл. Мужики. Кріпацька старшина пішла на всі боки судити безглузде мужицтво, що як зарубало собі на носі волю, то будь вона і голодна, і холодна, і вся в латах чи дрантях, аби таки воля (Мирний, IV, 1955, 163); - Корпію, чи в тебе під панськими недоносками і тіло напанилось, на мужицтво не оглядається? (Стельмах, І, 1962, 149); // Стан мужиків. - Нещасна моя доленька, що я родилась у мужицтві! (Кв.-Осн., II, 1956, 339); Дурненьким паннам здавалось, що сам бог споконвіку призначив полякам панство, .. а українцям - мужицтво, нужду, сіру свиту, мазані дьогтем чоботи та неписьменність (Н.-Лев., І, 1956, 201)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мужицтво | мужицтва |
Родовий | мужицтва | мужицтв |
Давальний | мужицтву | мужицтвам |
Знахідний | мужицтво | мужицтва |
Орудний | мужицтвом | мужицтвами |
Місцевий | на/у мужицтві | на/у мужицтвах |
Кличний | мужицтво | мужицтва |