мурзатий
МУРЗАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що забруднений; вимазаний; замурзаний. Яка вона [дитина] не є - хай іншим видається вона й сонливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона і найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Збан., Єдина, 1959, 216); // у знач, ім. Поганії мурзатії з вулиці побігли (Сл. Гр.)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мурзатий | мурзата | мурзате | мурзаті |
Родовий | мурзатого | мурзатої | мурзатого | мурзатих |
Давальний | мурзатому | мурзатій | мурзатому | мурзатим |
Знахідний | мурзатий, мурзатого | мурзату | мурзате | мурзаті, мурзатих |
Орудний | мурзатим | мурзатою | мурзатим | мурзатими |
Місцевий | на/у мурзатому, мурзатім | на/у мурзатій | на/у мурзатому, мурзатім | на/у мурзатих |