мур
МУР, у, ч . 1. Висока кам'яна або цегляна стіна навколо чогось. - До кого я прихилюся?.. - І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась (Шевч., II, 1953, 277); Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані. Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його [революційний дух] ще не звело (Фр., X, 1954, 7); За муром фортеці чутно пісню (Корн., І, 1955, 209); * Образно. Республіка напружено будувала соціалізм. Партія перевертала тисячолітні мури темряви, визиску, дичавини (Кир., Вибр., 1960, 344); * У порівн. Козаки не розступилися і стояли нерухомо, як мур (Тулуб, Людолови, І, 1957, 20); // Невисока загорожа з каменю або цегли навколо чогось. Перебігли вони міст, заїхали на острів, поїхали попід самим садовим муром (Н.-Лев., І, 1956, 161); На подвір'ї, огородженому низьким кам'яним муром, колоди лісу, розбитий грузовик, звалена апаратура (Дмит., Драм. тв., 1958, 332).
@ Китайський мур див. китайський; Муром стояти (стати) - непохитно, незламно стояти, захищаючи когось, щось. Вони стояли незламним муром навкруги свого прапора (Кир., Вибр., 1960, 253); - Взяти сокири і муром стати біля своєї землі (Стельмах, II, 1962, 109).
2. Те саме, що стіна 1. Облетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків і вже вкривалися вночі сивизною голі віти дерев (Мик., II, 1957, 219); Ось і школи знайомі мури, і до мене біжать школярі... (Сос., І, 1957, 244).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мур | мури |
Родовий | муру | мурів |
Давальний | мурові, муру | мурам |
Знахідний | мур | мури |
Орудний | муром | мурами |
Місцевий | на/у мурі | на/у мурах |
Кличний | муре | мури |
мура
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мура | мури |
Родовий | мури | мур |
Давальний | мурі | мурам |
Знахідний | муру | мури |
Орудний | мурою | мурами |
Місцевий | на/у мурі | на/у мурах |
Кличний | муро | мури |
мурий
МУРИЙ, а, е. 1. Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть). Три голови мав пес сей мурий. Він на Енея загарчав (Котл., І, 1952, 134); Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Вовчок, І, 1955, 216); Замукав віл мурий, жадно шию витягши в степ (Головко, І, 1957, 198).
2. Брунатний, із ластовинням (про обличчя). Воно [лице] у його стало аж муре, одні сірі очі світили, як у кота (Мирний, IV, 1955, 18); - Так, здаля, наче й хлопець нічого, - думав він, придивляючись до свого зображення.. А от на щоках мурі плями. Це розповзлося ластовиння (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 151).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мурий | мура | муре | мурі |
Родовий | мурого | мурої | мурого | мурих |
Давальний | мурому | мурій | мурому | мурим |
Знахідний | мурий, мурого | муру | муре | мурі, мурих |
Орудний | мурим | мурою | мурим | мурими |
Місцевий | на/у мурому, мурім | на/у мурій | на/у мурому, мурім | на/у мурих |