мінний
МІННИЙ, а, е. Прикм. до міна2. Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (Довж., І, 1958, 300); // Який стріляє мінами. [Комісар:] Навести мінні апарати на тих, хто підійме жовто-блакитний прапор (Корн., І, 1955, 32); // Такий, при якому застосовуються міни. На зміну старому методу прийшло відбивання руди глибокими свердловинами. Воно стало витісняти мінний відбій - відбій масовим обваленням (Роб. газ., 8. IX 1966, 3); Тікайте, сердешні, почавсь артналіт!.. Уранці - гарматний, увечері - мінний (Нех., Хто сіє вітер.., 1959, 145).
^ Мінне поле - місцевість, де закладені міни, а також ділянка моря, озера з мінним загородженням. Наші сапери робили проходи в мінному полі й раптом почули дитячий стогін й плач (Ю. Янов., II, 1954, 13); Вихід у море замінований; карту мінного поля знає тільки адмірал ескадри (Укр. літ., 10, 1957, 125).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мінний | мінна | мінне | мінні |
Родовий | мінного | мінної | мінного | мінних |
Давальний | мінному | мінній | мінному | мінним |
Знахідний | мінний, мінного | мінну | мінне | мінні, мінних |
Орудний | мінним | мінною | мінним | мінними |
Місцевий | на/у мінному, міннім | на/у мінній | на/у мінному, міннім | на/у мінних |