мінор
МІНОР, у, ч. 1. Музичний лад, звуки якого утворюють малий тризвук із забарвленням суму, журби. Існує багато типів ладу, але найпоширеніші з них - мажор і мінор (Мист., 4, 1962, 23); Концерт для фортепіано з оркестром фа-мінор був написаний [В. Золотухіним] ще в студентські роки (Мист., 6, 1965, 34).
2. перен., розм. Смутний, журливий настрій, - Дозволь, ти щось сьогодні занадто в мінорі? (Донч., V, 1957, 512).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мінор | мінори |
Родовий | мінора | мінорів |
Давальний | мінорові, мінору | мінорам |
Знахідний | мінор | мінори |
Орудний | мінором | мінорами |
Місцевий | на/у мінорі | на/у мінорах |
Кличний | міноре | мінори |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мінор | |
Родовий | мінору | |
Давальний | мінорові, мінору | |
Знахідний | мінор | |
Орудний | мінором | |
Місцевий | на/у мінорі | |
Кличний | міноре |
мінора
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мінора | мінори |
Родовий | мінори | мінор |
Давальний | мінорі | мінорам |
Знахідний | мінору | мінори |
Орудний | мінорою | мінорами |
Місцевий | на/у мінорі | на/у мінорах |
Кличний | міноро | мінори |