міністерський
МІНІСТЕРСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до міністр і міністерство. - Коли міністерську теку бере до рук чесна людина, то всім легше живеться (Хотк., І, 1966, 153); Переслідуваний нуждою, Мічурін, нарешті, не витримав і через два з половиною роки почав сам оббивати пороги міністерських канцелярій, наражаючись на глузування чиновників через свій непоказний вигляд (Довж., І, 1958, 425).
2. розм. Такий, як у міністра; достойний міністра. Голос у цього товариша й справді-таки міністерський (Ряб., Жайворонки, 1957, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | міністерський | міністерська | міністерське | міністерські |
Родовий | міністерського | міністерської | міністерського | міністерських |
Давальний | міністерському | міністерській | міністерському | міністерським |
Знахідний | міністерський, міністерського | міністерську | міністерське | міністерські, міністерських |
Орудний | міністерським | міністерською | міністерським | міністерськими |
Місцевий | на/у міністерському, міністерськім | на/у міністерській | на/у міністерському, міністерськім | на/у міністерських |