міністр
МІНІСТР, а, ч. Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством. Іван займався всіма ділами, був коло царя як міністр (Калин, Закарп. казки, 1955, 76); Міністр доповідав про тисячі нових чудесних шкіл, збудованих на безмежних просторах Батьківщини (Донч., Ю. Васюта, 1950, 42).
Міністр без портфеля - у деяких капіталістичних країнах - член уряду, який не очолює відомства, а виконує особливі доручення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міністр | міністри |
Родовий | міністра | міністрів |
Давальний | міністрові, міністру | міністрам |
Знахідний | міністра | міністрів |
Орудний | міністром | міністрами |
Місцевий | на/у міністрі, міністрові | на/у міністрах |
Кличний | міністре | міністри |