набаламутити
НАБАЛАМУТИТИ, учу, утиш, док., перех. 1. рідко. Зробити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.).
2. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь, серед чого-небудь.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набаламучу | набаламутимо |
2 особа | набаламутиш | набаламутите |
3 особа | набаламутить | набаламутять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набаламутив | набаламутили |
Жіночий рід | набаламутила | |
Середній рід | набаламутило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набаламутьмо | |
2 особа | набаламуть | набаламутьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набаламутивши |