набожний
НАБОЖНИЙ, а, е. Який вірить у бога і старанно виконує всі релігійні обряди. Вже думали, чи не налагодилась княгівна [князівна] до кляштору, бо дуже була набожна (Стор., І, 1957, 368); Матері Левко не любив. Була вона якась безпомічна, боязлива, тиха і дуже набожна (Цюпа, Назустріч.., 1958, 61); // Власт. релігійній людині. Він з набожною обережністю тримав папірець за самий кутик, наче боявся стерти написані на ньому літери (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 131).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | набожний | набожна | набожне | набожні |
Родовий | набожного | набожної | набожного | набожних |
Давальний | набожному | набожній | набожному | набожним |
Знахідний | набожний, набожного | набожну | набожне | набожні, набожних |
Орудний | набожним | набожною | набожним | набожними |
Місцевий | на/у набожному, набожнім | на/у набожній | на/у набожному, набожнім | на/у набожних |