набріхувати
НАБРІХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБРЕХАТИ, ешу, ешеш, док., розм. 1. перех., що і чого, з спол. щ о. Наговорювати неправди, нісенітниць. Такого набрешуть [люди], такого наплетуть, що хоч з світа втікай! (Кв.-Осн., II, 1956, 441); - Оцього я вже ніяк не знесу: набрехала Параска, що в мене голова лиса (Н.-Лев., II, 1956, 18); Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив біля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки (Тют., Вир, 1964, 19).
2. неперех. Зводити наклеп на кого-небудь. [Недоросток:] Ти на кого ото славу пускаєш? На кого набріхуєш? (Вас., III, 1960, 90); - Здуріла Ладуриха! Отаке паскудне на чесну молодицю набріхує (Ковінька, Кутя.., 1960, 58).
3. неперех. Допускати помилку, неточність при виконанні чого-небудь. Набрехати в підрахунках.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набріхую | набріхуємо |
2 особа | набріхуєш | набріхуєте |
3 особа | набріхує | набріхують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набріхуватиму | набріхуватимемо |
2 особа | набріхуватимеш | набріхуватимете |
3 особа | набріхуватиме | набріхуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набріхував | набріхували |
Жіночий рід | набріхувала | |
Середній рід | набріхувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набріхуймо | |
2 особа | набріхуй | набріхуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | набріхуючи | |
Минулий час | набріхувавши |