навколишній
НАВКОЛИШНІЙ, я, є. Який оточує кого-, що-небудь, розташований навколо або поблизу когось, чогось. З навколишніх сіл вузькими польовими дорогами тягнуться і тягнуться до шосе селяни (Гончар, III, 1959, 443); Арсен байдужим і втомленим поглядом дивився на навколишній світ (Дмит., Розлука, 1957, 6); // у знач. ім. навколишнє., нього, с. Те, що оточує кого-небудь, розміщене навколо. Тепер, наче заспокоївшись, він обвів очима навколишнє (Рибак, Зброя.., 1943, 47); Мов крізь сон доходило до мене навколишнє (Збан., Любов, 1957, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навколишній | навколишні |
Родовий | навколишного | навколишніх |
Давальний | навколишному | навколишнім |
Знахідний | навколишного | навколишніх |
Орудний | навколишним | навколишніми |
Місцевий | на/у навколишному, навколишнім | на/у навколишніх |
Кличний | навколишній | навколишні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | навколишній | навколишня | навколишнє | навколишні |
Родовий | навколишнього | навколишньої | навколишнього | навколишніх |
Давальний | навколишньому | навколишній | навколишньому | навколишнім |
Знахідний | навколишній, навколишнього | навколишню | навколишнє | навколишні, навколишніх |
Орудний | навколишнім | навколишньою | навколишнім | навколишніми |
Місцевий | на/у навколишньому, навколишнім | на/у навколишній | на/у навколишньому, навколишнім | на/у навколишніх |