наводчик
НАВОДЧИК, а, ч. 1. Боєць, який наводить гармату і т. ін. на ціль. Чудовий-таки наводчик був Семен, Гончаренко! - рідко який снаряд не попадав у ціль (Головко, І, 1957, 288); Наводчики розуміють мене; беруть прямий приціл (Сміл., Сад, 1952, 90).
2. Той, хто займається наведенням чого-небудь. Наводчик переправ; Наводчик прожекторів.
3. рідко. Той, хто наводить (у 1 знач.) кого-небудь на щось. Ота бідняцька голота добровільно зголошувалась у наводчики російським солдатам. Показувала їм таємні схови, де багаті газди переховували вгодованих.. свиней (Вільде, Сестри.., 1958, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наводчик | наводчики |
Родовий | наводчика | наводчиків |
Давальний | наводчикові, наводчику | наводчикам |
Знахідний | наводчика | наводчиків |
Орудний | наводчиком | наводчиками |
Місцевий | на/у наводчику, наводчикові | на/у наводчиках |
Кличний | наводчику | наводчики |